Вшануймо пам’ять жертв Голодомору в Україні!

Вшануймо пам’ять жертв Голодомору в Україні!

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні.Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. За приблизними підрахунками (офіційної статистики своїх злочинів сталінська репресивна машина, зрозуміло, не вела) прямі людьські втрати України внаслідок Голодомору склали майже 4 млн. осіб, непрямі (втрати ненароджуваності) - понад 6 млн. На Черкащині в наслідок Голодомору загинуло близько 300 тисяч людей.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Її роки – її багатство
2009-09-04 16:25:00

Її роки – її багатство

«Роздай себе людям і доки роздаватимеш, доки житимеш» - вважає Загородня Текля Миколаївна жителька м. Шпола. Жила вона не жаліючи себе. За що дарував їй Господь многії літа. – в тісному колі дітей, внуків, правнуків, друзів однопартійців зустріла свій 94 серпень.

     Життя не слало килимів під ноги Теклі Миколаївні. Росла без батька. В 12 років пішла працювати в колгосп, який щойно створили. За роботу в колгоспі отримувала по шматочку хліба, що дозволило вижити під час Голодомору 1932-1933 років. Не тільки трудолюбивою, а ще й гарною росла – багато парубків сваталося до неї. А рушники подала… все село дивувало, мати мало не знепритомніла, як узнала! Наречений - з бідної родини з сусіднього села Лип’янка. А для неї він був найкращий – бо кохав її більше всіх на світі, пообіцяв подарувати черевички, як в самої цариці і справжній шерстяний платок, де на синьому тлі маки та волошки…
 Але доля розпорядилася по-своєму. Черевички довелося замінити на кирзові чоботи. А червоні маки замість хустки - запалахкотіли глибокими  ранами  в її серці: то і втрата двох малолітніх дітей, і війна, і голод і тяжка непосильна праця. На її долю випало стільки горя, що вистачило б на трьох. Все життя працювала в колгоспі. Має посвідчення учасника війни. Семеро дітей народила Текля Миколаївна. Нагороджена медаллю материнства 2-го ступеня.

     Має родину велику і дружну. Та не минає дня щоб хтось не навідувався в гості: люди шанують її мудрість і доброту.
 «Такі жінки  – сіль Землі, в них - істина, в них - суть подій і явищ. Їх оцінка – мірило наших досягнень» - впевнений голова Черкаської регіональної організації Єдиного Центру Володимир Космина. 23 серпня він приїхав до Шполи, щоб разом з керівником окружного секретаріату Єдиного Центру Максимом Даценком привітати найстарішого члена нашої обласної організації Загородню Теклю Миколаївну. Вітаючи іменинницю, Володимир Михайлович з синівською турботою накинув на її плечі платок, ніби вгадав її давню дівочу мрію.

    «Сумно говорити, але сьогодні нашим стареньким бракує належної уваги з боку суспільства, держави, місцевих органів влади, достатнього поціновування їх праці та життєвого досвіду, належного рівня добробуту, – вважає голова Черкаської обласної організації Єдиного Центру Володимир Космина.- Існує проста всім доступна християнська мудрість: поводься з ближнім так, як ти хочеш, що б поводились з тобою».

    «Треба, щоб усі довкола любили одне одного. Тоді буде легше жити на світі. Бо криза – вона не в карманах у людей. Вона в серцях. Нема нічого страшнішого за кризу совісті!» -  впевнено говорить Текля Миколаївна. А сама змореними руками поправляє на плечах подаровану хустку і замріяно дивиться вдаль  Там вона бачить свого Гришу. Вони такі молоді і закохані. І на її тендітних плечах щматочок синього неба з маками і волошки. Як він і обіцяв…

 

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"